Завершальний етап творчих звітів дістався відділу декоративно-ужиткової творчості – звітували 2 педагоги Базіна М. Ю. та Дмитренко І. П.

    Керівник гуртка художньої кераміки Марина Юріївна Базіна працює у Палаці з вересня 2012 року. І якщо спочатку кількість вихованців була низькою, то тепер вона стала двічі більшою – дякуючи «сарафанному радіо» діти приходять займатися саме у цей гурток.

    На творчому звіті була представлена презентація «Виховна і освітня цінність української народної іграшки у творчій діяльності дітей».

    Працюють вихованці  за трьома напрямами: робота з гіпсом, ручне ліплення та робота на гончарному колі. Матеріал – глина, яку добувають під Шпилівкою і за якою Марина Юріївна їздить самотужки.  

    Крім теорії та практики, для дітей проводяться зустрічі з досвідченими майстрами та щорічна екскурсія до Полтавської області у селище Опішня, що ввжається центром українського гончарства.

    Методична робота Базіною М. Ю. розкривається через укладання авторської програми з художньої кераміки (серпень 2015), проведення майстер-класів для педагогів Палацу, написання матеріалу «Методика виготовлення української народної іграшки».

    Вихованці гуртку беруть участь у міських та обласних етапах таких конкурсів як «Український сувенір», «Барви дитинства», «Золоті руки», «Перлини нашої душі», «Еко-іграшка», тощо. Вперше за весь час існування гуртку його вихованка буде представляти свою роботу на Всеукраїнському етапі «Української іграшки», що пройде цієї осені.

        Дмитренко Ірина Петрівна веде гурток народного ткацтва та лялькарства.

    Спеціальним обладнанням для створення гобеленів чи килимків дозволяють користуватися не кожному вихованцю. Адже потрібен досвід для роботи із ткацьким станком та певна посидючість, якої у маленьких енерджайзерів з кожним роком все менше.

    Порівняно із ткацтвом лялькарство є більш популярним видом рукоділля, адже воно мало залежить від обладнання і результат роботи  досягається швидше. Крім того лялька-мотанка є таким собі місточком між поколіннями – вона є продуктом народним і прогресивним одночасно. Техніка її виконання традиційна, а от оздоблення та декорування допускається цілком сучасне (на заняттях доводилося майструвати мотанки Снігуроньки, школярки, кішки).

    На заняттях вихованці знайомляться із ескізами відомих авторів, каталогами їх робот, регіональними особливостями українського національного костюму, тощо.

    Найбільш вдалі роботи юних майстрів беруть участь у  конкурсах та виставках різного рівня. За 4 останні роки гуртківці мають 24 нагороди.

    Дмитренко І. П. називає майстер-клас найбільш вдалою формою популяризації лялькарства, які щорічно проводить сама як для педагогів Палацу, так і у рамках міських фестивалів та виставок

    На творчому звіті присутні познайомилися із презентацією «Лялька-мотанка як засіб формування національно-патріотичних почуттів вихованців на заняттях грутка», яка готувалася як один з матеріалів до обласного етапу конкурсу педагогічної майстерності «Джерело творчості», номінація «Керівник гуртка-2016».

    Є ще один момент для гордості – стаття Ірини Петрівни «Лялька-мотанка – прадавній оберіг українського народу» уже прийнята до друку у квітнево-травневий випуск газети «Позашкілля».

  Творчі звіти підійшли до завершення, попереду засідання атестаційної комісії, що відбудеться 18 березня.

Ляхман А.