Інтерв’ю з ліричною, миролюбною і, безумовно, творчою Людмилою Діжевською, педагогом студії образотворчого мистецтва «Країна мистецтва», яка об’єднує під своїм дахом цілу палітру талановитих майстрів.

  Чому саме до Палацу приходять молоді художники, які не планували працювати педагогами, читайте далі.

  У скільки років ви зрозуміли, що хочете пов’язати своє життя з мистецтвом?

Та з раннього дитинства. Малювала завжди! Бабуся з дідусем купували нам з сестрою (вона до речі теж закінчила художню школу) фарби та олівці. Художні матеріали у нас були завжди.

  Ким хотіли стати в дитинстві?

Художником! До речі, працювати педагогом я взагалі не думала! Та по завершенні школи пішла вчитися на вчителя образотворчого мистецтва, етики, естетики та художньої культури. І ось якось так сталося. Мабудь доля!

   Чому «Країна мистецтва»?

Хотіла працювати саме  в Палаці! Бо коли навчалася в університеті, я проходила педагогічну практику саме в ПДЮ. Моїм керівником тоді був Остапенко Павло Вікторович. І старшу групу, до яких я потрапила, пам’ятаю досі.

   З якими групами дітей вам цікавіше працювати?

З усіма. От тільки з меншими... У них дуже багато енергії! Якщо не порухаються на перерві, то потім на заняттях не можуть зосередитись.

   Як Ви вважаєте, з талантом народжуються  чи це плід наполегливої праці?

Звичайно дуже добре, коли у дитини  талант. Але результат буде якщо додати посидючість, спостережливість, фотографічну пам’ять, розвивати окомір!  

   Ваш улюблений стиль малювання?

Якось ще з художньої школи я працювала в техніці декоративного розпису - це мені найближче. Хоча подобається також живопис і  графіка.

   Що надихає на роботу?

Натхнення -  воно ж буває саме по собі приходить. Буває навіть погода робить гарний вклад!

  Як часто буває: «Захотілося малювати і я малюю»?

Малювати хочеться часто, але на жаль не вистачає часу на це.

Що ви бачите за «Чорним квадратом» К. Малевича?

  Мабуть, космос.

Спілкувалися Алина Боброва та Поліна Бережок