24 грудня Сумський Палац дітей та юнацтва відсвяткував свій День народження та вступив у свій новий, ювілейний 80-й рік. 2014й для Палацу стане не звичайним роком, адже протягом його всі вихованці, педагоги, випускники, батьки та співробітники святкуватимуть не просто ювілей, а цілий ювілейний рік. І першим заходом, який відкрив чергу яскравих святкових подій, стала Ювілейна альпініада – похід на найвищу точку нашої країни – гору Говерлу.
«Кожного року клуб туристів-альпіністів «Абалаковець» ПДЮ здійснює сходження на Говерлу, це наша добра традиція, – ділиться керівник клубу Віра Паненко, – однак, цього, ювілейного року, нам захотілося, щоб традиційний похід відкрився з нового, неочікуваного боку, заграв новими гранями. Саме тому ми наповнили підйом новим змістом, новою ідеєю: якщо ми розпочнемо ювілейний рік на найвищій точці нашої країни, то весь рік буде зобов’язаний тримати цю висоту, інші заходи просто не матимуть права бути нижче. І наш підйом має задати планку на весь наступний рік. Важливо, що наша ініціатива отримала підтримку на офіційному рівні, і допомога та безпосередня участь у сходженні директора Палацу Сергія Володимировича була дуже важливою».
Як відомо, Палац – одна велика, дружня родина, адже як інакше можна пояснити, що в складі групи опинилися всі: дійсні вихованці ПДЮ, випускники, батьки, педагоги й колишні співробітники Палацу. Загалом, у поході взяв участь 51 учасник. Серед них: директор ПДЮ Сергій Маковецький, педагог ансамблю «Веселка» Андрій Попов, керівник театру танцю «Пігмаліон» Вікторія Артюх, керівник методичної служби ПДЮ Ірина Чаус. Цікаво, що взяти участь у підйомі згоджувалися цілими родинами, наприклад, сім’я Томіліних була у повному складі: «мама, тато, я – на Говерлу нам пора!».
Загалом, вся поїздка зайняла дев’ять днів: з 4 по 12 січня. Група наших сміливців зупинилася в селі Лазещина Рахівського району. Для проживання палацівцям було виділено чотири будиночки, комфорт в яких треба було створювати самостійно. Учасники походу рубали дрова, носили воду, топили піч, а потім ще на цих печах самі готували їжу. Поїздка надала можливість відчути себе більш відповідальними, як за себе, так і своїх друзів.
Сам підйом припав на переддень Різдва – 6 січня. Нажаль, погодні умови були дуже складними: довгий час ішов дощ, який повимивав майже весь сніг, сніжний покров лишився де-не-де в лісі, де його захищали високі дерева. Майже вся дорога була вкрита льодом, також дискомфорт завдав дощ, який ніяк не хотів припинятися, здавалася, що вода ллється з неба одним великим потоком, сильний та колючий вітер, а також туман. Однак, настрій палацівців був бойовий: тільки вперед, тільки на вершину. Приємно, що нам допоміг керівник контрольно-рятувальної служби Говерлянського району Дмитро Клімпуш, який надав транспорт, щоб підвести учасників походу до гори, а потім відвезти назад, до будиночків.
Сходження відбувалося у трьох групах: першою групою головувала Віра Паненко, вона йшла попереду й приймала рішення, дозволити чи заборонити підніматися іншим, адже спрогнозувати стан дороги, погодні умови були дуже важко. Другою групою завідувала Валентина Андросова. Головою третьої групи була Євгенія Долгій, яка вперше керувала сходженням, і, варто зазначити, справилася зі своїми обов’язками чудово. До групи Євгенії належали педагоги Палацу, яких інші учасники походу ласкаво називали «вчителі», адже це почесне звання ще треба заслужити!
Сходження тривало близько семи годин. Надзвичайно приємно, що всі учасники підйому допомагали один одному, йшли в одному темпі, хоча в групі були й професіонали, які могли рухатися швидше, але й були ті, хто в таких умовах опинився вперше. Усі давали один одному руку, десь підсажували, десь підштовхували, при цьому не було жодної різниці, хто ти, і скільки тобі років: діти допомагали дорослим, дорослі – дітям. Про це говорить учасниця походу, керівник театру Пігмаліон Вікторія Артюх«Дуже підтримували колеги, старші учні, котрі весь час цікавилися нашим самопочуттям. Моральна підтримка була всюди». Підйом ускладнювався тим, що дощ ніяк не хотів припинятися, тому всі були наскрізь мокрі. Але чи то диво, чи спільна енергетика та настрій справили таке враження, що на щастя ніхто не захворів.
Ще одним приємним моментом альпініади став той факт, що до вершини гори дійшли всі 51 учасник, ніхто не залишився у підніжжя, ніхто не здався на половині шляху. Певно, це знову спрацювало це надзвичайно тепле єднання всіх учасників походу.
І ось урочиста мить настала: вершина гори підкорена, перемога! Єдиний незначний момент, який трохи затьмарює щастя – густий туман, який не дозволяє насолодитися видом. Однак, ніхто не засмучується, адже тепер з’явився новий привід ще раз піднятися на Говерлу, щоб побачити всю цю красу ще раз, але вже в інших погодних умовах!
На горі відбувається щось грандіозне: загальна фотосесія з великими штандартами «Сумському Палацу дітей та юнацтва – 80» та «Клубу «Абалаковець» – 50!». Уся група разом вигукує «Ура!», «Ювілейний рік розпочато». Також на вершину було піднято вимпел, на фронтальній частині якого написано «Сумський Палац дітей та юнацтва: 80 років зоряного шляху». На звороті вимпелу всі 51 учасник сходження залишили свої враження та побажання. Цікаво, що такий самий вимпел є в кабінеті директора ПДЮ Сергія Володимировича, на ньому свої побажання залишатимуть гості Палацу, а наприкінці ювілейного року ці два вимпели символізуватимуть початок і завершення урочистого року святкування. І звичайно ж, святковий феєрверк. Вистрілами та грохотом канонади ми розпочали ювілейний 80-й рік.
Кілька хвилин група наших сміливців провела на вершині Говерли, однак, час спускатися. Але на цьому веселощі не закінчилися, адже попереду ще майже тиждень. Протягом цього часу учасники брали участь в інших розвагах, іграх, каталися на конях. А 6 чоловік з групи Валентини Андросової піднялися на гору Петрос. Поїздка видалася надзвичайно багатою на емоції, враження та спогади.
Ось що, наприклад, говорить учасниця сходження керівник методичної служби Палацу Ірина Володимирівна Чаус: «Це вже другий мій похід на Говерлу. Позаминулого року ми вже збиралися піднятися, але через погодні умови сходження заборонили, нас не пустили. Ще тоді засіла в голові ідея сходження. На вершині емоції були чудові: усі одразу закричали «ура» і стрибали, тому що стільки часу витрачено і нарешті ми нагорі».
Своїми враженнями також ділиться ще один учасник походу керівник театру танцю «Пігмаліон» Вікторія Валентинівна Артюх: «Два роки тому ми збиралися вже піднятися, але нас не пустили, бо були погані погодні умови. Але цього року Віра Андріївна Паненко знову запропонувала взяти участь у цьому сходженні й ми погодилися. Було дуже цікаво побороти себе, побачити, на що ти здатний і загалом подивитися на світ з висоти. Тим паче є чудовий привід, хороша компанія, і внутрішня мотивація: раз перший раз не дійшла, цього разу обов’язково дійду. Коли дібралися до вершини, було дуже радісно, особливо коли усвідомлюєш, що пройшов усі труднощі і все-таки дійшов до вершини. Дуже радісно, що відкрили прапор Палацу, все-таки зробили це, відчули ту стихію, яка на вершині… Я звикла йти до мети, тому коли я сказала собі «Дійду!», то у мене в голові виник такий пунктик, щоб обов’язково дійти. Нас перед тим, як піднятися, попередили, що жахливі умови, вітер, холод, але все рівно хотілося піднятися».
І хоча всі учасники походу вже вдома, обмін враженнями, емоціями та спогадами триватиме ще довго. І надзвичайно важливо, що всі вже готуються до нового сходження. Цього разу ціль ще більш амбіційна: Палац тримає курс на Ельбрус.
24 грудня Сумський Палац дітей та юнацтва відсвяткував свій День народження та вступив у свій новий, ювілейний 80-й рік. 2014й для Палацу стане не звичайним роком, адже протягом його всі вихованці, педагоги, випускники, батьки та співробітники святкуватимуть не просто ювілей, а цілий ювілейний рік. І першим заходом, який відкрив чергу яскравих святкових подій, стала Ювілейна альпініада – похід на найвищу точку нашої країни – гору Говерлу.
Сам підйом припав на переддень Різдва – 6 січня. Нажаль, погодні умови були дуже складними: довгий час ішов дощ, який повимивав майже весь сніг, сніжний покров лишився де-не-де в лісі, де його захищали високі дерева. Майже вся дорога була вкрита льодом, також дискомфорт завдав дощ, який ніяк не хотів припинятися, здавалася, що вода ллється з неба одним великим потоком, сильний та колючий вітер, а також туман. Однак, настрій палацівців був бойовий: тільки вперед, тільки на вершину. Приємно, що нам допоміг керівник контрольно-рятувальної служби Говерлянського району Дмитро Клімпуш, який надав транспорт, щоб підвести учасників походу до гори, а потім відвезти назад, до будиночків.
Сходження тривало близько семи годин. Надзвичайно приємно, що всі учасники підйому допомагали один одному, йшли в одному темпі, хоча в групі були й професіонали, які могли рухатися швидше, але й були ті, хто в таких умовах опинився вперше. Усі давали один одному руку, десь підсажували, десь підштовхували, при цьому не було жодної різниці, хто ти, і скільки тобі років: діти допомагали дорослим, дорослі – дітям. Про це говорить учасниця походу, керівник театру Пігмаліон Вікторія Артюх «Дуже підтримували колеги, старші учні, котрі весь час цікавилися нашим самопочуттям. Моральна підтримка була всюди». Підйом ускладнювався тим, що дощ ніяк не хотів припинятися, тому всі були наскрізь мокрі. Але чи то диво, чи спільна енергетика та настрій справили таке враження, що на щастя ніхто не захворів.
на, перемога! Єдиний незначний момент, який трохи затьмарює щастя – густий туман, який не дозволяє насолодитися видом. Однак, ніхто не засмучується, адже тепер з’явився новий привід ще раз піднятися на Говерлу, щоб побачити всю цю красу ще раз, але вже в інших погодних умовах!
Кілька хвилин група наших сміливців провела на вершині Говерли, однак, час спускатися. Але на цьому веселощі не закінчилися, адже попереду ще майже тиждень. Протягом цього часу учасники брали участь в інших розвагах, іграх, каталися на конях. А 6 чоловік з групи Валентини Андросової піднялися на гору Петрос. Поїздка видалася надзвичайно багатою на емоції, враження та спогади.
