Олена Василівна Сай - Керівник гуртка «Труля-ля-та»
- Яка Була ваша улюблена іграшка в дитинстві? Звісно, обожнювала м`які іграшки. Але моєю улюбленицею все ж таки залишалася лялька. Вона була негарною, тому я піклувалася про неї й оберігала. Також подобалося грати в «школу». Проводила диктанти лялькам. У моєму класі були улюбленці й двієчники. З дитинства я знала, що моя майбутня професія буде пов`язана з вчителюванням, з дітьми.
- Які були ваші улюблені предмети в школі? Малювання, співи. Тому що в мене творча сім`я. Ми часто збиралися в трьох (мама, тато, я) і співали. Багато пісень на українську тематику. Батько володів музичними інструментами, він грав на баяні, гармошці. Ми співали те, що нам подобалося, тому було весело. Але шкільні предмети я не любила, адже там давали чіткі вказівки, які обмежували право вибору й самовираження, що є неприйнятним для мене.
- Чи мріяли ви про велику сцену? Ніколи! Не бачу себе в ролі артистки.
- Розкажіть як починався ваш шлях до вчителювання? Навчалася в музичній школі №1 м. Суми. Потім вступила до училища культури на диригентно-хорове відділення. Саме Деркач Валентина Іванівна, колишня викладач, вирішила мою майбутню професію. Тому з 1994 року працюю в дружньому колективі Палацу дітей та юнацтва.
- Чи пам`ятаєте ви свій перший робочий день в Палаці? Так, звісно. Подруга з центру «Дозвілля» привела мене сюди й в перший день я знайомилась з колективом. Було комфортно, тому що відчувалася підтримка й дружня атмосфера. На роботу прийняли за результатами кастингу, який я успішно пройшла. Адже, вже мала чималий досвід роботи з дітьми. - З якими труднощами в роботі вам доводилося зустрічатися? Без труднощів немає результату. Тому вони є всюди. У добірці репертуару, в спілкуванні з батьками, в постановці та проведенні виступів і так далі. Але у колективі «Труля-ля-та» сформувалася команда фахівців-професіоналів, які мають сучасні погляди на розвиток дитячого мистецтва, знання та можуть скористатися своїми вміннями на практиці. Орлова Мар’яна Ігорівна - працює над яскравими хореографічними постановками, Сапфірова Алла Леонідівна - навчає вихованців ансамблю хоровому сольфеджіо, адже нотна грамота відіграє важливу роль у чистоті інтонації, Астахова Карина Миколаївна, випускниця ансамблю, знайомить дітей з новими музичними напрямки та розширює їх знання про стилі виконання творів.
- Чи були у вас вихованці, скажімо, «не обдаровані» в сфері вокалу? Ви намагалися видресирувати їх, чи все ж таки відмовляли? Наскільки складно це було? Я не маю права обирати. Наша мета – залучити дітей до культурного життя. Доводиться дресирувати. Хто готовий, той намагається чогось досягти, інші йдуть самі.
- Які хобі або вподобання ви маєте, або хотіли б мати, окрім своєї основної професії? Коли є час, вибираємося з сім`єю на природу, приваблює активний відпочинок типу катання на велосипеді або човні. Якщо б було більше вільного часу, приділяла б увагу сім`ї.
- Якби вам дали 1 мільйон доларів суто на розваги, куди б саме ви їх витратили? Ні в якому разі не витратила б гроші на розваги! Усе до копійки вклала б в центр спасіння тварин. Сама вдома тримаю двох котів і собаку. Обожнюю тварин, інколи вони кращі за людей. І з роками я переконуюся в цьому все більше.
- З ким із відомих людей, не важливо, мертвий чи живий, ви б відправилися в подорож? З чужою людиною ніколи. Навіть з кумиром. Так, можна захоплюватись його творчістю, але не подорожувати, тому що ніколи не знаєш, як ця особа поведе себе в тій чи іншій ситуації. Тому якщо і подорожувати, то тільки з рідними.
- Чи маєте ви які-небудь фобії? Так, я боюся смерті, не тільки своєї, а і близьких.
- Які життєві пріоритети стоять у вас на перших місцях? На перше місце я ставлю себе і сім`ю, тоді робота. Тому що яка б важлива і цікава не була професія, ніколи не слід забувати про рідних, і тим паче про себе.
- Які ваші плани на майбутнє? Живу одним днем, тому не будую плани на майбутнє. Але є мрія подорожувати з сім`єю. Ця подорож повинна бути з певною метою. Тобто, наприклад, не просто помилуватися краєвидами, а дізнатися щось нове.
- Що б ви побажали Палацу в день його народження? Палац – це дивовижне місце. Центр творчості. Хотілося б побажати Палацу подальшого розвитку і процвітання. Щоб цю справу продовжили молоді талановиті люди, адже вони і є наше майбутнє.
Олена Василівна Сай - Керівник гуртка «Труля-ля-та»
