На сьогоднішній день молодим людям доволі важко реалізовувати свій творчий потенціал. Їх головна мета – знайти добре оплачувану роботу. Саме тому багато хто з них закриває очі на творчі здібності та закопує свій талант, віддаючи перевагу роботі, яка приносить лише прибуток, а не задоволення.

    Але деяким все ж таки вдається знайти себе в творчій професії. Сьогодні ми поговоримо саме з такою людиною – з Богданою Зимогляд – починаючим фотографом з міста Сум. Незважаючи на юний вік, дівчина вже встигла зробити власну виставку фотографій, була членом журі фотоконкурсу Палацу дітей та юнацтва, має безліч творчих замовлень... І це далеко ще не всі гідності Богдани.

Ви були членом журі фотоконкурсу Палацу дітей та юнацтва. Яка робота Вам запам'яталася найбільше?

Хочеться відзначити одну з фотографій, яка мене, чесно кажучи, здивувала, в доброму сенсі. Це робота, де був сфотографований наш сумський Собор через вікно. Щось було в цьому фото незвичайне, глибоке.
 

Для вміння робити креативні та якісні фотографії потрібний особливий талант, чи цьому легко навчитися?

Мені здається, що навчиться можна технічній частини фотографування (так що якісні фотографії в прямому розумінні цього слова навчиться робити можна!). Можна вивчити правила постановок, кадрування і т.д., але правильно відчути фото, передати щось від себе разом з фотографією, цьому, на жаль, чи на щастя, не навчишся.

 Якби у Вас була можливість почати все з початку, Ви б все одно обрали шлях фотографа?

Я закінчила з відзнакою музичну школу, займалася в танцювальному колективі, але фотографія захопила мене найсильніше... Я не скажу, що обирала цей шлях, все вийшло само собою, головне – бажання. Фотографія мене надихає, і на цьому етапі міняти я нічого не хочу.

У якому віці Ви вирішили серйозно зайнятися фотографією?

Трохи більше року тому, тоді мені було близько 18 років. Але думаю, вік не має особливого значення, якщо є бажання й потенціал, то можна починати знімати і в 12 років, і в 60...

Якби не існувало фотоапарата, чим би Ви займалися?

Чесно, люблю й співати, і танцювати, без творчості точно не змогла б прожити. Але все-таки фотоапарат існує, й мені є чим займатися.

Що на цей момент є найважливішим у Вашому житті?

Багато хто написав би навчання, робота... Але, мабуть, це відведу на другий план. Саморозвиток поки у мене на пріоритетному місці, завжди є що пізнавати й куди рости.

Чи є людина, яка надихає вас на творчість?

Знаєте, практично будь-яка людина може надихнути мене, нехай навіть посмішкою, жестом, чи якимсь жартом. Для натхнення не потрібні ідеали, натхненники є на кожному кроці, потрібно намагатися помічати цікаві дрібниці.

У найближчому майбутньому плануєте робити нову фотовиставку?

Дуже б хотілося, але поки немає ідей щодо виставкового простору. Якщо Палац дітей та юнацтва зможе допомогти з організацією, я була б дуже рада представити свої роботи на огляд суспільству.