П’ята зустріч в «Батьківській школі».

Тема:  «Моя дитина мене дратує».

Лекція

До психолога часто приходять батьки з глибоким почуттям сорому від однієї лише думки про те, що часом їх улюблене,  бажане чадо викликає гнів або роздратування.

«Моя дитина мене дратує, що мені робити?» — безліч тат і мам знаходяться в такій ситуації, картаючи себе за цілком природні емоції.

Батьки  відчувають провину і страх, що вони якісь «не такі» і йдуть до фахівця, щоб він допоміг їм викорінити «негідні» емоції. Але на превеликий подив засмучених дорослих психолог переконує  у зворотному: подібні переживання, часом навіть дуже сильні, ‒ природні. Головне ‒ вчасно розібратися, що таке дратівливість та чим вона викликана.

Насправді вас дратує не сама дитина, а те, що вона вносить свої правила і порядки в те оточення, яке ви хотіли бачити навколо себе. Ви запланували справи, вам хочеться все зробити вчасно, але дитина починає  вносити свій порядок. Усе, чого вимагає дитина своєю поведінкою, – це ваша увага!

Дратуються всі і завжди. Незалежно від характеру, освіченості, виховання, статі, віку.  У різні хвилини ми раптом відчуваємо роздратування: до близької людини, до друзів, до незнайомих людей, обставин, до усього довкілля.

Давайте спробуємо зрозуміти, що відбувається. Роздратування завжди пов’язане з перешкодами, що виникають на шляху до певної мети, це реакція на заваду, перешкоду. Якщо ви маєте намір зробити щось, або одержати щось, або очікуєте на певну ситуацію, що не відбулася «з вини» якихось обставин, де на заваді або люди, або події, — з’являється роздратування.

 Роздратування — це реакція на ситуацію, пов’язану з перешкодою, на яку об’єктивно неможливо відреагувати агресивно, або ж можливо, але на цю реакцію накладена внутрішня заборона.

Отже, роздратування — це «згорнута» агресія, що ніяк себе не виявляє. Агресія, це не обов’язково активні дії. Агресія може бути навіть дуже пасивною, де зі сторони вам і на думку не спаде, що це хоч трішки нагадує конфлікт.

Найголовніше, потрібно засвоїти, — дратувати може все! Без правил і без винятків. Як це не парадоксально, але найближче і найдорожче може дратувати нас у першу чергу — елементарно через те, що на відкрите протиборство в нас стоїть заборона.

Певним чином реакція дратівливості може бути критерієм ціннісного ставлення: якщо людина дратується, це свідчить про те, що у неї немає можливості відверто протистояти. Тобто, вона або відчуває свою слабкість, або занадто добре до вас ставиться, щоб висловити свої почуття в іншому вигляді.

Одне з пояснень цій проблемі дав чудовий філософ педагогіки Симон Солевкйчик: «Якщо в джунглях на вашу доріжку вийде тигр, ви можете відчувати будь-які почуття – від смертельного страху до приливу відваги, - усе, що завгодно, тільки не роздратування. Тигри не роздратовують. Вони викликають стрес. Але якщо ви прийшли втомлені з роботи, а трьохрічний хлопчик без зупинок б’є в глухий барабан, ви відчуваєте роздратування.

Стрес – негативна реакція на те, що сильніше нас.

Роздратування – негативна реакція на те, що слабіше нас».

Роздратована людина веде себе нижче власних стандартів поведінки. Стрес одні почуття притуплює, інші – загострює, роздратування об’єднує всі емоції людини».

Дратувати може кохана людина, друзі і навіть діти. Хтось може патетично сплеснути руками: як можна? Це ж діти! Але хіба в цьому є щось погане? Роздратування — це природна психологічна реакція, яка не ділить світ на своїх і чужих. І якщо вас укусить ваша дитина, то боляче буде так само, як і від зубів зовсім незнайомої людини, а може, і ще болючіше, тому що до болю додасться досада й образа.

Дуже важливо зрозуміти справжню причину вашого роздратування. Як тільки з’являються перші ознаки подразнення, запитайте себе: що насправді мені заважає? Озирніться навколо і знайдіть перешкоду, що з’явилася у вас на шляху, але пройшла повз вашу свідомість. Знайти справжнє джерело роздратування — це те ж саме, що знайти джерело болю: ситуація миттєво розряджається. Уся навколишня атмосфера стає безпечною, звичайною, неворожою. Крім, зрозуміло, першопричини. Стосовно неї ви можете подумати і прийняти якесь мудре рішення.

Запитуйте в себе завжди, звертайтеся до себе в пошуку потреб, які ви не змогли задовільнити. Не бійтеся дізнатися про перешкоди, які ви викреслюєте з розуму, як можливі. Якщо ви дуже хотіли активно відпочити, а дитина занедужала, то це може викликати роздратування. Ви будете соромитися і звинувачувати себе за це, хоча насправді тут немає ніякої вашої провини. Просто зрозумійте, що дитина стала перешкодою на шляху до ваших власних інтересів. Соромитися тут нічого. Ви — людина, із своїми інтересами, потребами, бажаннями. І будь-яка несподівана перешкода — це перешкода. Виявивши джерело напруги, ви заспокоїтеся, і зможете сприйняти ситуацію спокійно.

Давайте розглянемо найпоширені причини роздратування:

Матуся втомилася, не виспалась. Усі перешкоди на шляху до відпочинку будуть сприйматися в багнети. Зробіть перерву, змініть обстановку, займіться чим-небудь іншим. Наприклад, дозвольте собі 15–хвилинний відпочинок, філіжанку смачної кави, заспівайте  улюблену пісню або поплачте. Так, так, «сльози» ‒ це природна реакція на напругу.

Матуся зайнята. Подумайте, чи можна відкласти справу на пару хвилин та приділити увагу дитині, якщо ні, то поясніть, що ви зайняті спокійним голосом, навіть зовсім крихітки вловлять вашу інтонацію і заспокояться, та й вам можливо полегшає.

Матуся зла, або ображена на когось іншого. Усі наші  емоції можуть легко перейти на людей, тварин. На «слабких» завжди простіше виплеснути негатив. Тільки одне усвідомлення цього допоможе вам впоратися з роздратуванням.

Матуся не розуміє, що відбувається з дитиною. Усі дії дитини можуть здаватися капризом, що діють на нерви. Подумайте, що на душі у дитини, чому вона веде себе тим чи іншим чином? Ваша злість ‒ це підказка того, чому дитина протистоїть зараз, або проти надмірної опіки, або вимог, які не може виконати.

Якщо дитина школяр. Поведінка ускладнюється і контроль матусі сильно зменшується. Подумайте, як можна домовитися? Пошукайте альтернативу. І головне, задумайтеся, чи дійсно потрібно, щоб дитина поводила себе саме так, як ви вважає за потрібне.

У подібних  ситуаціях погано і батькам, і дитині. У таких ситуаціях малюкові погано і він потребує вашої підтримки та розуміння. «У будь-якому конфлікті винний той,  хто розумніший». Саме тому важливо навчитися конструктивно, мудро реагувати на ситуації. Для початку варто заспокоїтися, зробивши глибокий вдих і видих, аби запобігти розгортанню і посиленню власних емоцій та роздратування. А якщо ситуація становить небезпеку для дитини, то спочатку спробуйте усунути цю небезпеку. Спробуйте поставити себе на місце дитини і уявити, що вона переживає у цю хвилину.

Уникайте фраз «Не кричи!», «Не плач!», «Не вередуй!». Ситуацію ваші вимоги не покращать, а заборона, наприклад, плакати призведе до пригнічення емоцій та виникнення психосоматичних проблем.

Обійміть сина чи доньку, прийміть почуття і стан, адже дитині важливо знати, що ви її любите і приймаєте.

Можна висловити дитині ваше розуміння її емоцій і почуттів словами: «Я тебе розумію, що не хочеться робити…». Але не оцінюйте її, не нарікайте. Коли ситуація розвіється і всі заспокояться, обговоріть, скажіть, що є певні правила, яких варто дотримуватися. Розкажіть про свій стан і хвилювання у тій ситуації.

Щодня приділяйте увагу дитині й відводьте час на спілкування, адже це запорука ваших хороших стосунків і взаєморозуміння.

І пам’ятайте, що у більшості випадків наші реакції на дитину потребують пошуку причини у собі, і лише після цього пошуку причини поведінки дитини.

Любові, вдачі, щастя вам та вашим дітям.

Психолог Осюхіна О.О.