 27 квітня народний колектив театр юних «Шпаківня» Сумського Палацу дітей та юнацтва презентував спектакль «Принц і жебрак» на сцені Театру юного глядача. Майже 60 юних акторів віком від 5 до 18 років професійно втілювали у життя двогодинну виставу за мотивами роману Марка Твена. Діти показали високий професіоналізм, чудову акторську гру, відчуття сцени та глядача. Прем’єра викликала захват у всіх присутніх глядачів, адже оплески й крики «браво» довго не стихали.
Вихованці разом з керівником та режисером «Шпаківні» Світланою Загоняйко підготували дуже складне дійство. По-перше, його тривалість – дві години без антракту, часто навіть дорослі, професійні актори не можуть похвалитися такою витривалістю. По-друге – костюми, усі вони були виконані дуже вишукано (навіть лахміття жебраків) і надзвичайно гарно виглядали на сцені, створювали відповідний настрій. По-третє – декорації. Величезна арка зі східцями, яка крутилася навколо своєї осі, змінюючи місця дії, легко підкорилася дітям. Наступне – музика, різні дії та сцени змінювалися не лише під оплески вдячних глядачів, але й супроводжувалися достойними музичними композиціями, що більш гостро дозволяли присутнім відчути настрій героїв спектаклю. І по-п’яте – непідробний захват і задоволення самих дітей від того, що вони самі роблять.
Спектакль розпочався веселою музикою, а з глядацької зали на сцену вибігли актори вистави, одягнені в однакові костюми. Хлопці й дівчата виконали запальний танець, представивши свою акторську компанію. А потім, прямісінько на сцені, поділили ролі. Деякі актори одразу ж були в захваті, інші – не дуже задоволені. Бо грати принців та принцес хочуть усі, а ось носити лахміття та втілюватися в образ жебрака – завдання не з найприємніших, а від того – ще більше складне.
І от, ролі розподілені, і ведучі спектаклю Катерина Подопригора та Анастасія Манько просять глядачів уявити, що ми усі разом знаходимося не в Сумському ТЮГі, а в старому Лондоні ХVІ століття. У королівському палаці народжується такий довгоочікуваний спадкоємиць престолу – Едвард VІ. А одночасно із ним, у родині бідняків також з’являється на світ маленький хлопчик, якого мама ласкаво називає Томом. Минає 12 років, хлопчики ростуть, однак доля у кожного своя.
Так, Едварда (Іван Демура) виховує власний учитель (Антон Барабан), який займається з ним латинню й придворними танцями. Але принцу більше до душі катання верхи та бої на шпагах. А ще спадкоємиць корони не дуже ввічливий зі своєю нареченою, Леді Джейн (Евгенія Івашура), та взагалі не проявляє милосердя та поваги до інших.
У той самий час, у дворі злидарів, живе дворовий благородний принц Том (Антон Михайличенко). У нього немає вчителів, але хлопчик прагне до знань, тому самостійно вивчає латинь з книжок. Однак, його злий батько не поділяє захоплень хлопчика, б’є його та вимагає, щоб той займався справою – просив милостиню.
І, можливо, два дужі схожі між собою зовні хлопчики, так і жили б кожний своїм життям, якби не його величність Випадок. Том та Едвард зустрічаються, розповідають один одному про своє життя, кожен захоплено слухає про пригоди та переваги свого нового друга. Тому хлопці враз придумують нову гру – зіграти роль один одного та, навіть, помінятися одягом.
Але знову вмішується випадок. Хлопці втрачають один одного з виду, і ось уже Тома вважають принцом, навіть король та королева, а Едварда мають за свого всі жебраки Англії.
Тепер єдине бажання обох – повернутися скоріше на своє місце, але зробити це дуже важко, коли тобі ніхто не вірить, а лише хоче використати для досягнення власної мети. І єдине, що залишається Тому та Едварду – чинити по совісті, по милості, так, як велить серце, лише так можна залишитися собою.
Хлопці долають багато перепон і випробувань і, врешті-решт, знову зустрівшись, розуміють, що тепер схожі не лише зовні, пригода змінила їх душі й розум – тепер кожен із них думатиме про інших, чинитиме милосердно та по совісті.
«Головна ідея спектаклю полягає у тому, що не місце красить людину, а людина – місце, і що й жебраки і королі, врешті-решт, зроблені з одного металу», – говорить художній керівник театру юних «Шпаківня» Світлана Загоняйко, – «а милосердя та любов до ближнього мають завжди бути на першому місці».
Завершення спектаклю глядачі зустрічали гучними оваціями, вітали юних акторів та їхніх педагогів стоячи. Приємні слова подяки лунали на адресу викладача акторської майстерності та граючого тренера театру Ангеліни Кириченко, хореографа Світлани Шадріної та акомпаніатора і викладача сценічної мови Алли Сапфірової.
«Дуже показово, що сьогодні Театр юного глядача приймає на сцені дітей», – зазначила Наталя Цибульська, начальник управління культури і туризму Сумської міської ради. Також Наталія Олексіївна побажала вихованцям творчих успіхів, а також рости й розвиватися і дорости до професійних артистів.
 Директор Палацу дітей та юнацтва Сергій Маковецький відмітив, що на сцені виступали як зовсім юні, так уже й досвідчені актори, за плечима яких уже не один спектакль «Шпаківні». «Сьогодні відбулося справжнє свято театрального мистецтва, і кожен з нас, певно, відчув силу мистецтва у своєму серці», – підсумував Сергій Володимирович.
Також цього вечора на сцену зі словами подяки вийшли й батьки вихованців колективу Ольга Дацько та Володимир Демура. «Для батьків – велике щастя бути частинкою цього театрального світу, для нас – це справжнє диво так щиро любити те, що люблять наші діти і разом з ними вивчати цей дивовижне мистецтво. Завдяки вам, шановні педагоги, ми приходимо й отримуємо радість, бо театр – це хвороба, що не проходить, і ми щиро цьому раді», – поділилися своїми переживаннями батьки.
Спектакль «Принц і жебрак» викликав неймовірне захоплення у всіх присутніх того вечора, а особливо – у дітей. Адже чути щирий сміх, подив і обурення найвибагливішого глядача – твого ровесника – для юних акторів – найбільше щастя.
Марина Осюхіна, Медіа Центр ПДЮ
фото: Олексій Целік |
