Туристи може і «якось», а наш навчально-спортивний збір був запланований ще в травні місяці, коли писався річний план роботи клубу «Абалаковець». І згідно плану 4 січня 2018 року опівночі з залізничного вокзалу м.Суми в очікувану Лазещину (Закарпаття) вирушила наступна команда абалаковців (16 осіб) під керівництвом керівника клубу «Абалаковець» Паненко Віри Андріївни та тренера секції альпінізму та скелелазіння, до речі випускника клубу, Бублика Сергія Юрійовича. Цій групі одного «снігового барсу» здалося замало, тому в її складі була і альпіністка із Харкова, друг нашого клубу, Єна Тамара Іванівна, а за сумісництвом МСМК, «сніговий барс», сходжувачка на восьмитисячник Дхаулагірі. Тому спогадів двох «снігових барсів» вистачило на всю дорогу у поїзді.

 За здоров’ям учасників слідкував лікар – Журавель Василь Павлович, потім до нього приєднався лікар швидкої допомоги – Сніцар Георгій Андрійович і все почалось.

Погода була не дуже привітною, але Віра Андріїївна, начитавшись та надивившись погодних сайтів, знала про це і з урахуванням всіх ризиків розумно склала навчальний план. Спочатку пройшли лекції та практичні заняття у приміщенні на темами: «Спорядження для сходжень у зимових Карпатах. Особисте, групове та спеціальне» (Бублик С.Ю.), «Склад аптечки сходжувача. Надання першої допомоги при травмах та захворюваннях в горах» (Журавель В.П.), «Небезпека в горах та засоби перестороги» (Єна Т.І.). В школі за партами може було б і не так цікаво сидіти, але тут, в Лазещині, незважаючи на дощ, всі слухали, не відволікаючись. Адже розповідали про лавини та каменепаді, про сліпоту та гіпоксію, про вірьовки та страховки люди, які неодноразово були в горах, стояли на їх вершинах, зазирали в очі пригодам.

   Наступного дня вийшли перевірити спорядження та провести снігові заняття. І хоча снігу внизу не було зовсім, не полінувались піднятись аж до колиб (2 години) і нам на справжньому снігу відпрацювали індивідуальну техніку та роботу у зв’язках. За заняттями уважно спостерігав Мітюхін Федір Петрович, голова Сумської обласної Федерації альпінізму та скелелазіння, який напевно думав, що підросла зміна, будуть нові альпіністи, нові досягнення і стимул старшим не зупинятися.

  Ввечері цього ж дня (6 січня) всі бігали, колядували і попадали пізно ввечері, як підкошені. Вранці всім дали виспатись до обіду, привести в порядок одяг та висушити взуття. Підготуватись до сходження.

8 січня була запланована екскурсія в Яремче. Саме в цей день Віра Андріївна запланувала її тому, що саме в цей день на фестиваль із Сум їхали «Труля-ля-та»! І нам дуже хотілосі підтримати їх в Яремче, адже крім нас із Сум тут нікого не було. А ми – і альпіністи, і тру-ля-ля-та – дружна палацівська родина. Як вони співали, коли прийшли колядувати! Оплески гриміли звідусіль!

«Ох, Олено Василівно, боюсь я за своїх парубків – сказала Віра Андріївна.- Мабуть співати почнуть, або дівчата на скелі подеруться.» Не знаємо, як буде далі, а дружба вже є.  

   А на юних альпіністів чекав сюрприз. (Віра Андріївна без сюрпризів не може). Залишалась ще одна лекція «Географічний огляд району сходження». І ця лекція була прочитана місцевими провідниками під час 3-хгодинної екскурсії полонинами Карпат на всюдиходах. Всі були в захваті від екстремальної подорожі та нових вражень.

   9 січня проводжали туристів на Говерлу. Їм було надано право першими вийти на сходження (пам’ятаєте програму «Від Говерли до Евересту»?). Вони повністю скористались цим правом, і 9 січня група (13 осіб) під керівництвом Андросової В.І. піднялась на вершину Говерли.

    А 10 січня туди вийшли і наші дві групи: одна під керівництвом Паненко В.А., друга – Бублика С.Ю., всього 17 осіб. Група Бублика швидко впоралась, був чудовий день, а група Віри Андріївни не поспішала. Скориставшись такою чудовою нагодою, учасники цієї групи під рекомендації і коментарі тренера знімали кіно про сходження на Говерлу!

Адже за останні 20 років це був єдиний раз, коли погода дозволяла це зробити! Фільм знімали ще з 2-х причин. І перша була саме в даті сходження, адже 10 січня – день створення  нашої Сумської області! А 2018-й рік – рік 55-річчя клубу «Абалаковець». Потім був спуск, машина, лазня і заслужений відпочинок.

   11 січня ми були в храмі. У селі на цвинтарі збереглася дерев’яна церква Святих Петра і Павла, збудована 1827 р. Віра Андріївна давно товаришує з отцем Степаном. Він розповідав про село, про людей, про храм; а паламар Василь, хоч і бурчав, та відкрив двері і дав залізти на дзвіницю і глянути на Лазещину та гори навкруги з висоти пташиного польоту. А Віра Андріївна ще декель днів тому замовила поминальний молебень за Фулеровим Євгеном Євгеновичем, який нещодавно помер від інфаркту. Євген Євгенович - майстер спорту та молодіжний тренер з орієнтування, вихованець, а згодом і тренер клубу «Абалаковець». Вшанували його пам’ять та пам’ять  всіх, кого згадують на Меморіалі. Поставили свічки та помолились, хто як міг за живих та за пам’ять померлих. Але живим – жити!

     На вулиці майже весна. Сяє сонце, навкруги гори. Душа співає! І тут ще один сюрприз, самі знаєте, від кого. Колиба! Справжня гуцульська колиба! З ватрою, цимбалами та трембітою. Ну, тут ми вже дали собі волю!

    А на ранок збори в дорогу, прибирання приміщень, машина, потяг, Київ, потяг, Суми, мамині очі, руки, розповіді, вечеря, сон… і знову школа. Нарешті!  

Інформацію надала В. А. Паненко