 Подорожі множать всі людські емоції. (Пітер Хьог)
Вражаючий сервіс, зручні дороги, якісна продукція за низькими цінами та висока моральність населення – це майбутнє України і сучасність Республіки Польща, це те, чого так прагне українська молодь, за що так старанно навчається в університетах і те, чим вона хоче пишатися. Для Польщі це те, чого вона досягла, поступово, але стрімко підіймаючись сходами європейського розвитку.
Для переможців конкурсу «Сучасне і майбутнє Сумщини», організованого СНАУ, це те, що очікує на них протягом 10 днів. 10 днів нових знайомств, вражень і емоцій.
На календарі 21 жовтня. Звичайні сумські школярі насолоджуються другим днем канікул, сидячи за моніторами комп’ютерів, а обдарована молодь міста прощається з батьками, розсаджуючись у міні-автобуси. 19 дитячих валіз, наповнених теплим одягом та українськими сувенірами наступного разу відкриються через 1295 км. Останні прощальні обійми, останні сердечні побажання, звук увімкненого мотору й довгих 25 годин дороги попереду.
Пристебніть паски безпеки, ми вирушаємо!
Мр3 плеєри на повну гучність, улюблене печиво та коло нових друзів заповнюють автосалони. 12 годин дороги, буденні справи й український кордон позаду. «Проїжджайте, пане»,– лунає з уст польського прикордонника. Кінцева зупинка – м. Поронін. Програма культурного обміну розпочинається!
Перший день, перше знайомство з гімназистами Мазоветського воєводства (проводячи паралель з Україною – з Київської області), перші враження й перший виїзд за територію міста. Сьогодні за планом «Терми». На термометрі -3 за Цельсієм, а у нас лікувальні артезіанські води під відкритим небом з видом на засніжені гори.
День другий. Зручні кросівки, тепла куртка і рукавички – сьогодні пунктом призначення є Татри. Гірські річки, скелисті непідкорені вершини та величезні гірські масиви, вкриті густою хмарою туману. З рюкзаками за плечима й фотоапаратами на шиї, тримаючись за холодний ланцюг, ми підіймаємося туристичним маршрутом до старовинних печер. «Далі можуть йти не всі, наступна ділянка дороги для справжніх сміливців», – прозвучало з уст екскурсовода й невимовне полегшення одразу огортає більшу частину екіпажу:) На тих, для кого крутий підйом не є перешкодою до нових вражень, очікували пейзажі, від який завмирає не лише погляд, а і серце. «Остановись мгновенье, Ты – прекрасно!» – єдиний коментар душі. Потім вузькі печери, темні тунелі й брудний одяг на згадку. До речі, особливої уваги заслуговують біотуалети, розташовані вздовж головної дороги. У списку «Європа» навпроти пункту «комфорт» можна поставити плюсик.
День третій. Попереду 2 години солодкого сну в автобусі – ми вирушаємо в Словаччину. Валюта змінюється зі злотих на євро, мова з польської на словацьку, а перед очима жодного контрольного-пропускного пункту, рівне цільне шосе – ось що таке ЄС, ось що таке Європа без кордонів. Спершу ми відчинили ворота найбільшої печери в країні – Дем’янівської печери свободи, а згодом, найбільший аквапарк «Tatralandia» на всю Польщу, Чехію і Словаччину зустрічав і розважав українців протягом 4 годин. Височезні гірки на горизонті вселяли зовсім не страх, а жагу до нових пригод. Шалені крики радості й задоволення лунають всюди, безліч фотографій і ця приємна втома в кінці дня...
День четвертий – Краків. Екскурсія до першої столиці Польщі. Вавель, славнозвісний дракон, площа Ринок, католицький костьол і те, що ми зовсім не очікували побачити – марафонський забіг, учасниками якого стали звичайні жителі. А знаєте чому марафон став найяскравішим спогадом? Заради нього було перекрито головні вулиці міста й всі туристи і мешканці добровільно стали учасниками акції «почекай, поки правоохоронці дозволять тобі перейти» :)
День п’ятий. Сьогодні наші водії можуть солодко відсипатися, виїзних екскурсій не заплановано. Наша група занурюється у світ польського фольклору й культури. Національний одяг, народні танці й пісні та чарівні майстер-класи заполонили українські серця. Та, напевно, ніхто б нікого не зрозумів без допомоги Миколи, надзвичайно доброї людини, яка як і багато радянських малюків мріяла стати космонавтом, але стала юристом з другою вищою економічною освітою. Та це не заважає йому проводити вже 41 молодіжний обмін Україна-Польща, близько 30 груп з яких були його земляками – сумчанами. Цей звичайний колишній студент факультету економіки СНАУ, а сьогодні вже успішний польський бізнесмен, який відкриває мовну школу в Сумах і, найголовніше, допомагає українським студентам здобувати європейську освіту, запевняє, що «задоволення приходить, коли ти бачиш, що ти комусь потрібен, і що ти приносиш користь комусь іншому».
День шостий. За вікном уже звичний туман, милі баранчики, що живуть по сусідству, і авто, в яких вже прогріваються мотори. Сьогодні флеш-карти фотоапаратів поповняться на добрий десяток фотографій. Майже 3 години підйому до надзвичайно красивого, кришталево-чистого озера Морське Око. Яка тут втома і важкість в ногах, коли навколо цнотлива, засніжена, навіть ніби нереальна природа...
 
День сьомий. Ну що ж, сьогодні наша черга презентації. Гордість і душа, вкладена в тексти пісень, звучать з уст молоді. Саме зараз, коли на 23-ій рік незалежності наша країна могутньо підіймається з колін на очах у всього світу, слова про Україну звучать особливо піднесено. Навіть за межами територіального кордону, Вона живе в наших серцях, живе й вірить, що вистоїть, що наш двоколор замайорить над 24-а областями, над 24-а частинками її душі. Жовто-блакитні стрічечки на зап’ястках залишилися у поляків на пам’ять про нашу зустріч і дні, проведені разом. «Ваша культура інша, не така, як наша, але дізнаватися про неї круто», – поділилася представниця польської нації Пауліна.
День восьмий. Ну що ж, все хороше в кінці-кінців добігає кінця, власне, як і наші польські канікули. Останній візит до польського міста Закопани. Закопани – світ сувенірів і розкішних колісниць. Витрачаються останні злоті, зберігаються останні фото й карбуються в пам’яті останні спогади...
День дев’ятий – the end. На годиннику 7:30 ранку за польським часом, а спаковані валізи вже розміщують в автобуси. Останній сніданок і прощання з польською групою. Дружні обійми і навіть сльози. 40 дітей, забувши про мовний бар’єр, прощаються на завжди. Один з теплих спогадів: лебідь, виконаний у техніці оригамі з жовто-блакитним лівим і червоно-білим правим крилами від талановитого поляка Патріка:)
З нашого боку, члени групи були вражені польською гостинністю, культурою і, звісно ж, мовою. «Для мене це був гарний спосіб практики мови», – поділилася Педяш Анастасія, майбутня студентка польського вишу. Не лише мовна практика була мотивацією для поїздки, для Скалянської Олени, багаторазової учасниці міжнародних обмінів, поїздка стала джерелом досвіду командної роботи, а для Губського Володимира подорож перетворилася на низку вражаючих гірських пейзажів, «це не передати словами», – зауважив досвідчений турист країн Європи.
І ось ми вже перетинаємо кордон. Позаду – найкращі канікули, нові знайомства й неймовірні спогади. Останній раз, беручи проїзний документ на кордоні, кожен згадає свої моменти, свої пейзажі та своїх друзів, але нашу, нашу незабутню подорож. Пізніше найтепліші спогади будуть зігрівати навіть в сильні морози.
Світ ЄС справді вражає своєю моральністю, рівнем модернізації й культури, але ми на правильному шляху. Україна обирає європейське майбутнє!
Ольга Кириленко |
