 25 травня у залі Сумського обласного театру драми та музичної комедії ім. М. Щепкіна відбувся творчий звіт народного колективу театру танцю «Пігмаліон» Сумського Палацу дітей та юнацтва під назвою «Якщо я б могла про це розповісти, я б не танцювала». Концерт був присвячений 20-річчю творчої діяльності керівника колективу, відмінника освіти України Вікторії Валентинівни Артюх. Звісна річ, найкраще та найяскравіше про здобутки педагога говорять його вихованці, сьогодні вони говорили багато, дружньо, голосно, але по-своєму, без слів, мовою танцю.
Не зважаючи на те, що на сцені театру сьогодні виступали діти – підготовка та організація була дорослою. Ще задовго до початку весь зал та балкон заповнилися глядачами, а присутніх про початок повідомляли дзвінки, що додавало особливої відповідальності. І ось, концерт починається, завіса підіймається і на сцені з’являються юні танцівники. Усі вони, одягнені в концертні костюми, завмерли, наче іграшки у вітрині, і лише чудодійна сила музики може оживити їх. Так і сталося. «Ми відчинили двері танцювальної зали, а виявилося – життя», – зізнаються діти.
Перший номер програми – «Задзеркалля», або «Маскарад». Коли бачиш цей номер уперше, не завжди розумієш, як все влаштовано. Здається, вишукані леді у золотих масках і оксамитових сукнях, тендітно і сором’язливо складають руки і обережно, майже невагомо, танцюють на своєму першому балу. Але ось з’являються юні кавалери, в їхніх руках – підсвічники, і все починаєш бачити в іншому світлі. Враз дівчата перетворюються на запальних танцюристів, а маски – лише одна з їх сторін, буквально.
 
Наступний номер – «Налаштуй хвилю» у виконанні старшої групи. Дівчата в яскравих костюмах ритмічно рухаються під знайомі та популярні мелодії. Цей танець один з небагатьох у репертуарі «Пігмаліону» з не дуже яскраво вираженим сюжетом.
Далі на сцену вистрибнула малеча в яскравих зелених костюмах та модних кепках. Це – «Юніор паті» під Staying alive у музичній обробці … бурундучат. Ніколи не чули як це? Тоді уявіть, що ви виконуєте пісню, подихавши перед цим гелієм з повітряної кульки. Це дуже весело й прикольно, саме такий настрій і вдалося створити юним танцюристам.
Танець «Подорож» один з тих, що сміливо можна назвати традиційним, бо він обережно передається у колективі з покоління в покоління. Фішка танцю – живий літак, який створюють на сцені виконавці на початку. Кожна наступна група додає у виконання щось своє, так, наприклад, цього разу пігмаліончики вразили новими костюмами, що наче були зшиті з клаптиків прапорів різних країн (тут і США, Великобританія, Туреччина, Японія). Ось це так справжня подорож, адже помандрувавши, завжди повертаєшся додому.
«Відірватись від землі» дозволив наступний номер. Дівчата у білих костюмах пурхали над сценою наче лебідки. Цей номер завжди вражає складними малюнками та перестановками, у які танцюристи стають, здається, навіть не думаючи. Наче відчувають…
Продовжуючи тему неба, глядачі змогли насолодитися танцями «Літній дощ» та «Після дощу». У цих двох танцях були присутні парасольки, у другому – більш звичні для нас, а в першому – рожеві, паперові, східні… Для «Пігмаліону» реквізит завжди відіграє важливу роль, якщо на сцені з’являється якась річ – повірте, вона – унікальна.
 
Після хорошого дощу завжди хочеться спати. І наші бажання були виконані, адже на сцені малеча у біло-срібних вишуканих піжамах представила «Чарівний сон».
Ще однією яскравою рисою «Пігмаліону» є унікальні та незвичайні костюми. Вони завжди складні, важко зрозуміти, як вони зроблені, але в них завжди кожен міліметр грає на головну ідею номеру. Так, наприклад, було в номері «Контрасти», де дівчата були одягнені в такі костюми, де одна половина – сукня, а інша – чоловічий діловий костюм. Строгі капелюхи додавали об’єднували дів частини образу в одне ціле, адже чоловіків та жінок завжди єднає любов – «Sade – Love is found».
Далі – «Східний круїз». Суворий, але жвавий капітан, веселі матроси та загадкові відпочиваючі влаштували на сцені ціле свято, яка на кілька хвилин перетворилася на справжню палубу.
І раптом – чудовий сюрприз. На сцену вийшли гості концерту – вокально-хоровий колектив «Мозаїка» (ПДЮ) під керівництвом Галини Паненко. Колектив виконав пісню з кінофільму «Хористи».
Після такого вишуканого номеру захотілося чогось безрозсудного. І наше бажання було виконане – глядачі змогли насолодитися танцями «Бродячі артисти» та «Безпритульні діти». Другий номер був особливо складний, адже діти танцювали з руками у кишенях, але їм вдалося зробити чудовий номер «лише одними ногами».
«Дивовижний оркест» – перший номер концерту, після якого глядачі вже не соромилися виражати свій захват викликами «браво». Чудовий диригент завзято управляв живим оркестром – скрипкам, гітарами, барабанами, контрабасами. Усі вони довели, що танець – це музика без слів, але й без музики танець існувати не може. І лише гармонія творить справжнє мистецтво.
Танець «Ілюзія» також викликав справжній фурор. І, певно, лише одиниці змогли розгадати секрет, як за лічені секунди дівчата змогли змінити короткі чорні сукні на довгі зелені.
Наступний номер зміг зірвати овації ще до його початку, адже на сцені з’явилися педагоги «Пігмаліону» – Вікторія Артюх та Світлана Шадріна. Надзвичайно професійний танець у супроводі композиції Тіни Кароль «Ніжно» не лишив нікого байдужим. Особливо – цікава метафора номеру. Жінки танцювали у ніжних персикових сукнях, поверх яких була одягнена половина чоловічої сорочки. Наприкінці номеру одна з жінок віддала свою половину іншій...
Але ніжність на сцені не припинила розливатися, дуже ніжний та чуттєвий танець у стилі контемп подарували випускниці театру танцю.
І тільки ліричний настрій захопив присутніх, на сцені знову з’явилася Вікторія Валентинівна, але на цей раз у жартівливому костюмі Попелюшки. За всіма законами казки на сцені з’явилася й Фея, яка допомогла хрещениці потрапити на бал. І тут на сцену знову вийшли дівчата у золотих масках та оксамитових сукнях… Але заждіть, цей номер уже був на початку концерту, і з такими самими рухами… І лише згодом глядачі змогли здогадатися: на сцені – батьки вихованців «Пігмаліону». Це також є доброю традицією колективу, коли мами й тата пігмаліончіків вивчають танці своїх дітей, шиють такі самі костюми, як і в них (тільки свого розміру, звичайно) і виступають на сімейних святах колективу. І як же приємно, що між дітьми та їхніми батьками панує така єдність та розуміння.
Добре склався й танець «Роял флеш». Це один з не багатьох танців «Пігмаліону», який дівчата танцюють не босоніж чи у чешках, а в туфлях на підборах. Танцівниці виглядали особливо вишукано та стильно.
Однією з новинок концерту став танець «Ранчо батл», щось схоже на стару рекламу про два селища Віларібто та Вілабаджо, які весь час змагаються одне з одним. Маленькі ковбої (умовно табір білих і табір синіх) зійшлися у танцювальній битві, у якій було кілька запеклих раундів. Один з яких, навіть, відбувся під ритми нині модного даб-степу. Наприкінці на сцену винесли кубок переможця, який ковбої поділили між собою, у прямому сенсі цього слова.
Чудове шаленство на сцені продовжили «Веселі дикуни». А знову налаштували на ліричний лад вихованці старшої групи у танці «Весна», ожививши композицію Поліни Гагаріної «Попроси у облаков».
Наступний номер змусив усіх присутніх затамувати подих. Танець «Болеро» у стилі посадобль виконували керівник «Пігмаліону» Вікторія Артюх та директор Палацу дітей та юнацтва Сергій Маковецький. Складні підтримки та па не дозволяли ні на мить відірвати погляд від сцени.
Справжнім десертом для очей став танець «Райські птахи». Повільна та мелодійна композиція «Sia – My love» супроводжувалася надзвичайно плавними рухами. Але найбільша краса номеру – костюми, зелені крила з гофрованої шифонової тканини рухалися як справжні. А квіткові капелюхи з блискучими пір’ями виглядали як справжні корони.
І ось настав час фінального танцю. Кожна група представляла себе, виконуючи уривок зі свого найкращого та найяскравішого танцю. А коли на сцені зібрався весь колектив – усі групи допомагали один одному, виконуючі танці й інших груп. Після того, як на всіх пігмаліончиків посипався срібний дощ, на сцену вийшла і винуватиця торжеств – Вікторія Валентинівна.
Без упину до колективу почали підійматися шанувальники: батьки, випускники, глядачі, гості – усі вони несли квіти, подарунки, говорили слова подяки та визнання. Наталя Цибульська, начальник управління культури і туризму Сумської міської ради поділилася, що для неї приємною несподіванкою став високий професіоналізм дітей та педагогів: «Усе пройшло на одному диханні, наче одна мить. Відчувалося, що весь концерт – це Ваша душа, ваше вміння. Хочеться виразити слова подяки всім батькам, адже саме завдяки вам сьогоднішній концерт відбувся. Дай вам Бог усім натхнення, краси і прекрасних дітей». Також Наталя Олексіївна нагородила подяками міської ради Вікторію Артюх та колектив «Пігмаліон».
Сергій Маковецький, директор Палацу дітей та юнацтва, впевнений, що так само яскраво, як і цей чудовий концерт, пройде і весь ювілейний, 80-рік Палацу: «ПДЮ вдячний цим чудовим педагогам, що вони віддають своє життя дітям, своїм вихованцям. Саме завдяки вам ми маємо таке чудове покоління». Також Сергій Володимирович зазначив, що до свята колектив отримає подарунок – нову костюмерну.
Звітний концерт театру танцю «Пігмаліон» та Вікторії Артюх пройшов на високому професійному рівні, подарував глядачам багато яскравих та незабутніх емоцій та вражень. Але найбільше задоволення від виступу отримали юні танцюристи, про це свідчили незрівняні крики щастя на сцені після того, як закрилася фінальна завіса.
Марина Осюхіна, Медіа Центр ПДЮ
фото - автора, детальний фотозвіт із заходу можна переглянути за посиланням. |
